Географічна карта - Солотвино (Solotvyno)

Соло́твино (Марамороське Солотвино, Солотвин; Slatina, Faluszlatina + Aknaszlatina, Selo Slatina + Slatinské Doly, Salzgruben) — селище міського типу Тячівського району Закарпатської області, розташоване в Мармароській котловині (Верхньотисинська улоговина), на правому березі Тиси. Центр Солотвинської селищної громади.

Населення — 8,8 тис. меш. (2016) — румуни, угорці, українці.

Лежить між Раховом та райцентром Тячевом, відстань до якого становить близько 24 км і проходить автотрасою.

Тиса відділяє Солотвино від міста Мармарош-Сигіт (Sighetu Marmaţiei, тепер Румунія). Поблизу селища діє пункт контролю Солотвино на кордоні з Румунією. З румунського боку знаходиться пункт пропуску «Мармарош-Сигіт», жудець Мармарош.

Солотвино є кінцевим пунктом української ділянки залізниці, яка веде із с. Батьово, і, відповідно, пасажирських потягів, які прямують зі Львова на Закарпаття.

У селищі є оригінальний музей солекопів.

В околицях Солотвина є городище з 2-1 ст. до н. е. В південно-західному напрямку від селища, на крутому пагорбі правого берега ріки Тиса — городище, відоме в населення під назвою Читатя (Читецуя). На городищі засвідчено культурні шари раннього заліза рубежу нашої ери (гето-дакійський період) і давньоруського часу. Городище розміщене на високому мисі правого корінного берега ріки Тиси, на околиці Солотвино. З північного боку воно обмежене яром, з південного і західного боку — долиною Тиси. Східна напільний бік був укріпленим ледь зараз помітним земляним валом і ровом. З південної і західної сторони городище підвищується над рівнинною долиною Тиси приблизно на 50 — 70 метрів. Висота вала доходить до 30 сантиметрів, попри ґрунт до нього входила річкова галька і обпалена глина, шматки останньої знайдені у великій кількості в валу. Рів шириною до чотирьох метрів і глибиною до 1,2 метра був заповнений чорноземом і суглинком, перемішаним з галькою. Звичайно. у давнину вал був вищим, а рів — глибшим, роблячи перепад висот разом біля трьох метрів, до цього потрібно ще додати дерев'яні стіни. Розкопками на городищі було відкрито декілька споруд, у тому числі два житла — одне з заглибленням в материк, інше — наземне.

З території Солотвино походять бронзовий меч і уламок меча. В південно-західній частині села — сліди давніх солекопалень римського часу (очевидно ця територія входила до складу Римської Імперії)

Солекопальня «Горци» — пам'ятка археології (9 ст. до н. е. — 4 ст.) [Постанова Кабінету міністрів України № 928 від 3.09.2009 р. «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»].

З 13 століття і до 1945 року на місці сучасного Солотвина існували два села — Слатіна (Фалуслатіна) та Слатінські Доли (Акнаслатіна).